Містичний реалізм і образа почуттів віруючих

Коли сам духовний лідер Ірану аятола Хомейні оголошує тобі фетву за нову книжку - це слава. Дуже небезпечна, але світова. Я десь чула про цю книгу раніше як про скандальну, а коли випадково натрапила в Ласці на українське видання, ледь не розплакалась від радості. Книга, що починається словами I tell you we must die (Цитата із Alabama Song Брехта/Вайля, більш відомої у виконанні The Doors) просто не має шансу не стати "моєю".

Почнемо з того, що автор "Сатанинських віршів" Салман Рушді - не іранський, не поет, не пише ні фарсі, ні арабською. Це британець індійського походження, лауреат Букерівської премії, який через оту іранську фетву переховувався 13 років під іменем Джо, а потім отримав лицарський титул.

«Коли ступив у задзеркалля, то повертаєшся на свій страх і ризик.  Дзеркало може порізати тебе на дрібненькі шматочки»

Отже, Джибріл Фарішта і Саладін Чамча падають у Ла-Манш з висоти Евересту. Їх літак розколовся навпіл, "як сигарета". Двоє акторів з Бомбею, дуже різні і водночас дуже схожі. Один прославився вдома ролями богів, а тепер тікає від своєї слави починати нове життя в Лондоні. Другий - давно живе в Британіїї і всіляко намагається забути свою індійськість. Обидва виживуть після падіння, але трансформуються. Як думаєте, хто з них стане ангелом, а хто дияволом?

Далі ми слідкуємо одночасно за минулим цих двох і їхнім теперішнім у двох вимірах: наяву і у снах. Саме у "снах" відбувається те, що так обурило мусульманський світ, що винагорода за голову автора сягала трьох мільйонів доларів. Джибріл бачить сни про Магунда, до якого приходить ангел і розповідає про нову віру і єдиного бога. У снах він грає відразу дві ролі: посланця і того, хто приймає послання, як часто грав по кілька ролей у житті. Але ці сни такі виснажливі, що краще не спати взагалі.

«Тут одне з двох, – мовчки тремтів він. – Або я стратився розуму, або хтось узяв і поміняв всі правила»

В книжці про мозок (і ми знову до неї повертаємось) автор вщент розгромив релігію, написавши, що всі пророки найймовірніше були епілептиками. Дуже переконаними в своїх видіннях і дуже переконливими. Тут же це все правда - в рамках містичного реалізму. Іслам прямо ніде не згадується, але натяки на стільки прозорі, що сплутати важко, навіть якщо всі твої пізнання про цю релігію вміщаються в кілька слів.

Віддавна чоловіки використовували Бога, аби виправдати непрощенне

Я була знайома з балканським, європейським і латиноамериканським містичним реалізмом. Там завжди була любов і політика. Тут теж є і любов, і політика, але геть нова для мене географія - схід. І нова релігія, навіть суміш релігій, навіть я би сказала порівняльне релігієзнавство.

Іноді я геть вивалювалась з тексту. В ньому забагато незрозумілих ілюзій і зв'язків між сюжетними лініями. Стільки різних доль і різних людей, що не ясно, як вони разом переплетені і чи переплетені взагалі. Об переклад теж іноді спотикалась, але загалом прекрасно заходив сам ритм. А резонанс з текстом, мабуть, найкраще, що може зі мною статися в художній літературі.

Я так і не зрозуміла навіщо вони падали з неба. Здається, у неназваного оповідача-вищої-сили був на акторів якийсь план-апокаліпсис (якщо він і був, то пройшов менш поміченим за психічними хвороби). Навіщо була половина сюжетів, релігія і політика, якщо книжка все одно про пошук себе. Ще трохи про любов, але гОловно про повернення до самого себе після тривалих спроб втечі. І головний герой в ній все таки один - і це не той, про кого ви подумали.

«...це соціально-політичне явище. Не впадаймо у якусь бісову містику»

Велику статтю про Рушді і детальний сюжет "Сатанинських віршів" можна почитати на літакценті. Але краще вже після, ато купа спойлерів.

Як читати: довго і вдумливо.
Про що: про дім і еміграцію, історію ісламу і сліпу віру, трохи про шоубізнес і багато про стосунки. Хотіла сказати, що про любов, але ні, не про любов.
Кому сподобається: тим хто любить загубитись між реальністю і магією.