Агресивна нейробіологія

31. «Ми - це наш мозок» - Дік Свааб (паперова, українською, нонфікшн)

«Існує міф про те, що ми використовуємо свій мозок тільки на 10 відсотків. Навіть якщо деякі люди дійсно справляють таке враження, я все одно не знаю, звідки взялася ця нісенітниця»

Цю книжку я читала довго, майже цілий місяць, перериваючись на щось полегше. Вона виявилась такою складною, що мене вистачало сторінок на 30 за раз, і то не кожен день. І такою насиченою, що я її всю помалювала олівцем. Не знаю, для чого ще купувати книги, як не для можливості робити в них нотатки.

була супероблкадинка, яку я успішно загубила майже зразу

Це книжка про мозок на всіх етапах: від внутрішньоутробного розвитку до смерті, включно з усіма можливими відхиленнями і не відхиленнями: від шизофренії до хвороби Альцгеймера, від моральності і релігії до сексуальності і агресії. Багато термінів і біології, які я не дуже доганяла і навіть не намагалась запам’ятати. Але там де з фізіологічних пояснень автор плавно переходив на «що це значить» і філософію, було справді цікаво.

Дік Свааб - нейробіолог із Нідерландів, майже 30 років був керівником Інституту головного мозку при Академії наук, співавтор ідеї Банку мозку. Банк - це така установа, куди можна заповісти свій мозок після смерті для досліджень. «Розвага», схоже, тільки для європейців, бо доставити орган треба не пізніше 10 годин після того як всьо. Але навіть не це найцікавіше.

Анотація пише, що ця книжка «провокаційна» і «спричинила шквал суперечок», і я дуже розумію чому. Свааб досить категоричний у своїх твердженнях, а твердження у нього досить відмінні від того, що багато хто вважає правильним. Щоб не спойлерить всю книжку (все одно неможливо заспойлерить нонфікшн), поділюся штуками, які мене вразили найбільше. Позиція автора (Свааба) не обов’язково збігається з позицією автора (Оленки)

1. Наше відчуття себе чоловіком чи жінкою, сексуальна орієнтація та рівень агресивності закладається ще в утробі. Тому «заразитись» гомосексуалізмом неможливо, а люди, які міняють фізіологічну стать - лікуються від хвороби, а не збоченці.

Показова історія Джона-Джоани-Джона. Народився в сім’ї хлопчик Джон. Після невдалої операції обрізання, лікарі вирішили зробити з нього дівчинку. Ну а шо, тоді (60-ті) вважалося, що стать визначає лише виховання. Ще одна операція, гормони, психолог, рожеві шмотки - і росте собі Джоанна. Тільки коли вона виросла, вона зробила зворотню операію, бо дівчинкою себе аж ніяк не відчувала.

2. «Те, які іграшки ми обираємо, залежить не від суспільного навязування, а від того, що запрограмовано в мозку, щоб підготуватися до своїх пізніших ролей»

Взрив мозга. А як же руйнування стереотипів?

3. Body integrity identity disorder - це коли анатомія не відповідає тому, що відчуває людина. Наприклад, у неї є рука, але вона відчуває, що руки там аж ніяк не має бути, тому має непереборне бажання ампутувати частину тіла, яку не визнаєш своєю. Хворий шукає лікаря, який погодиться ампутувати йому «зайву» руку і ясно шо фіг такого знайдеш. Тому багато хто спочатку сам калічить ні в чому не винну кінцівку, щоб у лікарів не лишалось іншого вибору крім ампутувати пошматовану бензопилою ногу.

4. Вільна воля - прекрасна ілюзія. Там цілий розділ про це. Ми просто не вибираємо, або вибираємо не достатньо "вільно". Див пункт 2 
 
5. Передлобна кора дозріває ближче до 25 років. Саме вона відповідає за стримування імпульсивної поведінки і моральні судження. Тому Свааб пропонує підняти планку віку осудності хоча б до 23-х. Ідея не нова, але мені подобається. 

6. Релігія і епілепсія. Коли мозку не вистачає інформації (ізоляція або проблеми з органами чуття), він починає виробляти її сам - так виникають галюцинації. Ми зазвичай бачимо те, що мозок раніше уявляв або запамятав. «При чому цікаво, що одкровення засновників трьох світових релігій щоразу приходили до них після їх усамітнення в горах» 

Тут я згадала, що колись дуже хотіла опинитися днів на десять в ізоляції десь серед лісу. Більше не хочу, глюки - це весело, але стрьомо.

Божі послання - один із проявів епілепсії скроневої ділянки. Від пророка Мухамед і апостола Петра до Жанни д'Арк, Достоєвського і ван Гога, - всі вони мали екстатичні переживання під час епіліптичних нападів. Відчуття цілком реальні і якщо не знати, що з твоїм мозком, запросто можна подумати, що на якийсь час побував у раю. Свааб пише, що теж це переживав і нізащо не відмовився б від цього досвіду, бо кайф правда неймовірний.

7.  Почуття щастя не залежить від того, є в людини мета в житті чи нема. А залежить - від задоволення і насолоди, які мають вирішальне значення для виживання.
   Пам-пам!

8. Спорт. На відміну від гомосексуалізму, «побачена агресія викликає агресивну поведінку». Свааб агресивно виступає проти боксу та інших контактних видів єдиноборств, які тупо руйнують мозок. Більше того, вважає, що спорт - в принципі нездорова штука. Тривалість життя вищачають два фактори: обмін речовин і розмір мозку. Чим швидше обмін речовин, тим коротша тривалість життя (Pearl, 1924). Спорт підвищує обмін речовин. 

Радикально. Знову пам-пам!

9. Смерть. На розділі під назвою «хвороба альцгеймера і оптимальним момент для закінчення життя» мені хотілося плакати. Свааб активний противник всяких рухів "за життя" - він за аборти, якщо для цього є медичне показання і за евтаназію. Більше того, він пропонує легалізувати евтаназію для літніх людей, які вважають своє життя закінчиним. А якщо починається деменція (слабоумство), радить встигнути прийняти всі необхідні рішення і підписати всі необхідні папери, поки ще можеш прийняти ці рішення і піти з життя гідно. В мене навіть склалося таке враження, що він агітує помирати і заповідати себе на органи, в першу чергу в Банк мозку. Чи навіть пропагує самогубство як цілком нормальний вибір. Це, звісно, не так. Але дуже моторошно.