Жаби як люди. Стара недобра англійська казка
49. «Ветер в ивах» - Кеннет Грэм (російською, кіндл, художня) Переклад А. Колотв, М. Яснов
Жив був Кротик. Далі спотикаємось об перекладацьке слово «приборка». Тобто прибирання, але перекладач не захотів називати його «уборкой», приборка кручє. Вибачте вирвалось.
Отже, жив був Кріт. Одного весняного ранку він затіяв генеральне прибирання, але так його й не закінчив, виповз на вуличку, вперше побачив річку і не захотів повертатись додому. Тому що річка це любов. Кротику дуже пощастило, він тут же зустрів Криса (ок, Пацюка, але я називатиму його Крисом), який жив біля річки. Крис звозив Крота на човні на пікнік і запропонував жити разом. І все в них було класно: пригоди, друзі (розумний і зважений Борсук і багатий пришелепкуватий Жаб із Жабсфорда), природа, трохи магії, отето вот всьо.
Повість The Wind in The Willows (насправді набір майже окремих оповідань) у 1908 рокці виросла із казок, які Грем розказував своєму хворому сину Аластеру. Саме хлопчик став прототипом головного героя, містера Жаба (в різних перекладах Тоуд або Жаббс) - екзальтованої і неконтрольованої ропухи, схильної до залежностей і ексцентричних вчинків аж до криміналу. Син, до речі, в 19 років стрибнув під поїзд. І я не дуже здивуюсь, якщо татусь зі своїми пасторальними казочками відіграли в цьому не останню роль.
Собі автор, здається, відводить роль Борсука-супермена. Хтось заблукав чи потрапив у халепу? - Борсук тут як тут! Він завжди знає, що робити, в нього завжди є їжа і ліжко для бідолах, яким пощастило доповзти до його підземних хоромів.
Книжка ніби-то дитяча, але головні герої - геть не діти. Вони курять сигари, п’ють пиво, їздять на машинах і носять з собою зброю. І при цьому - звірі. Звірі, які їдять «бисквиты, омары, сардины», «печенье, лимонад, перец, бекон, варенье». Хто блін їм це все готує? А ще це звірі розміром з людину: якщо Жаб вдягне чепчик, він цілком проканає за прачку. І це я не говорю про геть недитячі залежності. Містер Жаб, наприклад, цілком собі наркоман, здатний на будь-який обман заради своєї дози. І при цьому саме зухвалий і самозакоханий Жаб найбільше полюбився публіці. Його пригоди екранізують, про них Мілн написав п’єсу, яку досі ставлять в театрах.
Для мене цей "ідеальний" світ біля річки повний нелогічності і недосказаності. Занадто багато деталей вибивають з «казковості» у парадоксальність. Кріт сумує за домом, але не збирається туди повертатись, звідкись з'являється фавн із сопілкою, Криса гіпнотизує подорожами мандрівник. Шось я ніяк не дожену, чим же ця книжка так зачіпає дорослих, що вони продовжують читати її дітям, перекладати і видавати?
А ще тут дехто вгледів тему про гомосексуалізм. Так дорослі читають історію дружби Крота і Криса і повну відсутність жінок в сюжеті. Ну але це вже на їхній (і авторській) совісті.
«Я не хочу тебя обижать, Жабби, тебе и так в последнее время крепко досталось; но неужели ты все-таки не понимаешь что вел себя по-идиотски?»
Жив був Кротик. Далі спотикаємось об перекладацьке слово «приборка». Тобто прибирання, але перекладач не захотів називати його «уборкой», приборка кручє. Вибачте вирвалось.
Отже, жив був Кріт. Одного весняного ранку він затіяв генеральне прибирання, але так його й не закінчив, виповз на вуличку, вперше побачив річку і не захотів повертатись додому. Тому що річка це любов. Кротику дуже пощастило, він тут же зустрів Криса (ок, Пацюка, але я називатиму його Крисом), який жив біля річки. Крис звозив Крота на човні на пікнік і запропонував жити разом. І все в них було класно: пригоди, друзі (розумний і зважений Борсук і багатий пришелепкуватий Жаб із Жабсфорда), природа, трохи магії, отето вот всьо.
Повість The Wind in The Willows (насправді набір майже окремих оповідань) у 1908 рокці виросла із казок, які Грем розказував своєму хворому сину Аластеру. Саме хлопчик став прототипом головного героя, містера Жаба (в різних перекладах Тоуд або Жаббс) - екзальтованої і неконтрольованої ропухи, схильної до залежностей і ексцентричних вчинків аж до криміналу. Син, до речі, в 19 років стрибнув під поїзд. І я не дуже здивуюсь, якщо татусь зі своїми пасторальними казочками відіграли в цьому не останню роль.
Собі автор, здається, відводить роль Борсука-супермена. Хтось заблукав чи потрапив у халепу? - Борсук тут як тут! Він завжди знає, що робити, в нього завжди є їжа і ліжко для бідолах, яким пощастило доповзти до його підземних хоромів.
Книжка ніби-то дитяча, але головні герої - геть не діти. Вони курять сигари, п’ють пиво, їздять на машинах і носять з собою зброю. І при цьому - звірі. Звірі, які їдять «бисквиты, омары, сардины», «печенье, лимонад, перец, бекон, варенье». Хто блін їм це все готує? А ще це звірі розміром з людину: якщо Жаб вдягне чепчик, він цілком проканає за прачку. І це я не говорю про геть недитячі залежності. Містер Жаб, наприклад, цілком собі наркоман, здатний на будь-який обман заради своєї дози. І при цьому саме зухвалий і самозакоханий Жаб найбільше полюбився публіці. Його пригоди екранізують, про них Мілн написав п’єсу, яку досі ставлять в театрах.
Для мене цей "ідеальний" світ біля річки повний нелогічності і недосказаності. Занадто багато деталей вибивають з «казковості» у парадоксальність. Кріт сумує за домом, але не збирається туди повертатись, звідкись з'являється фавн із сопілкою, Криса гіпнотизує подорожами мандрівник. Шось я ніяк не дожену, чим же ця книжка так зачіпає дорослих, що вони продовжують читати її дітям, перекладати і видавати?
А ще тут дехто вгледів тему про гомосексуалізм. Так дорослі читають історію дружби Крота і Криса і повну відсутність жінок в сюжеті. Ну але це вже на їхній (і авторській) совісті.
Коментарі
Дописати коментар