Літературний триллер as it is
50. «Игра Ангела» Карлос Руис Сафон (російською, кіндл/аудіо, художня)
«Гра ангела» - друга книга циклу про кладовище забутих книг, тому почнемо з початку, з «Тіні вітру».
Я почала читати Сафрона у вересні позаминулого року, в аеропорту Барселони. І вже тоді пошкодувала, що їду з цього міста. Ообіцяла повернутися, так мене зачепило. При чому зачепило всім: від сюжету і описів Барселони до ритмічної мови і хорошого перекладу. Карочє, коли я бралась за «Гру Ангела», я ні разу не сумнівалась, що кайфону! Но что-то пошло нє так.
Події відбуваються за 20-30 років до першої книжки, герої перетинаються мінімально. Головне що залишається - книжковий магазин Семпере, власне, кладовище забутих книжок і містика, в яку ніхто крім головного героя не вірить. Але ж тільки з ним вона й відбувається.
Письменник Давид Мартін тільки те й робить, що «продає душу дияволу», пише ширпотреб під псевдонімом. Все його життя дивовижним збігом обставин веде його до зустрічі з «патроном» і пропозиції, від якої дуже хочеться, але неможливо відмовитись: за дуже багато грошей написати книгу на трохи дивну тему. Давид вирішив дізнатись, що це за такий багатющий видавець - і тут панєслась.
Іноді мені здавалося, що це якась пародія на бійцівський клуб. Іноді, що все в кінці кінців матиме логічне пояснення. Потім я думала, що це магічний реалізм, але там за законами жанру там би всі мали жити в магічному світі, а тут зовсім ні. Всі навколо думають що Давид з’їхав з катушок. Мене чомусь бісило, що я майже всю книжку сумнівалась, а бил лімальчік магія.
Ну і звісно тут знову все про любов. Таку ж гіпертрофовану, як і в першій книзі. Таку щоб до гроба, з нікому непотрібною жертовністю, від якої мене не те щоб трясло, але трохи піднуджувало. Хотілось цю прекрасну баришню Крістіну трохи потріпать за плечі і сказать, що вона дура набита, ну бо так і є.
В решті решт замість магічної драми отримуємо містичний триллер з драчками, погонями, недосказаностями, вічним життям і реінкарнаціями.
Якщо ви читали, скажіть мені, чи було щось Давиду за те, що він зробив з Lux Aeterna?
«Гра ангела» - друга книга циклу про кладовище забутих книг, тому почнемо з початку, з «Тіні вітру».
Я почала читати Сафрона у вересні позаминулого року, в аеропорту Барселони. І вже тоді пошкодувала, що їду з цього міста. Ообіцяла повернутися, так мене зачепило. При чому зачепило всім: від сюжету і описів Барселони до ритмічної мови і хорошого перекладу. Карочє, коли я бралась за «Гру Ангела», я ні разу не сумнівалась, що кайфону! Но что-то пошло нє так.
«Я хочу чтобы вы создали для меня религию»
Події відбуваються за 20-30 років до першої книжки, герої перетинаються мінімально. Головне що залишається - книжковий магазин Семпере, власне, кладовище забутих книжок і містика, в яку ніхто крім головного героя не вірить. Але ж тільки з ним вона й відбувається.
Письменник Давид Мартін тільки те й робить, що «продає душу дияволу», пише ширпотреб під псевдонімом. Все його життя дивовижним збігом обставин веде його до зустрічі з «патроном» і пропозиції, від якої дуже хочеться, але неможливо відмовитись: за дуже багато грошей написати книгу на трохи дивну тему. Давид вирішив дізнатись, що це за такий багатющий видавець - і тут панєслась.
Іноді мені здавалося, що це якась пародія на бійцівський клуб. Іноді, що все в кінці кінців матиме логічне пояснення. Потім я думала, що це магічний реалізм, але там за законами жанру там би всі мали жити в магічному світі, а тут зовсім ні. Всі навколо думають що Давид з’їхав з катушок. Мене чомусь бісило, що я майже всю книжку сумнівалась, а бил лі
Ну і звісно тут знову все про любов. Таку ж гіпертрофовану, як і в першій книзі. Таку щоб до гроба, з нікому непотрібною жертовністю, від якої мене не те щоб трясло, але трохи піднуджувало. Хотілось цю прекрасну баришню Крістіну трохи потріпать за плечі і сказать, що вона дура набита, ну бо так і є.
В решті решт замість магічної драми отримуємо містичний триллер з драчками, погонями, недосказаностями, вічним життям і реінкарнаціями.
Якщо ви читали, скажіть мені, чи було щось Давиду за те, що він зробив з Lux Aeterna?
Коментарі
Дописати коментар