Нє асіліл: п'ять недочитаних книжок

Як правило, я дочитую все до кінця. Навіть якщо там страшний брєд, мені завжди цікаво, чим же цей брєд закінчиться і може хоч кінець буде красивий. А якщо таки забиваю, мені стає соромно, думаю, треба колись повернутись і дати їм другий шанс. Все як в жизні.

За шість років на лайвлібі я відмітила початими і не прочитаними тільки п'ять книжок. Тепер мені треба про це поговорити.

1. "Мильфьори, или Популярные сказки, адаптированные для современного взрослого чтения" Ада Самарка. 
Я знаю, ви могли про неї навіть не чути. Я довгий час активно слідкувала за авторкою на фейсбуці і щиро нею захоплювалась, класна баришня. Тому почитати хоч щось з її товрів було цікаво. Як з'ясувалося, адаптовані для дорослих казки розадаптовані для Оленка. Ми занадто різні, кожна казка занадто довга, занадто доросла, занажто не моя. Осилила половину і знудилась. Кілька разів намагалась повернутись і добить, але в решті решт здалась і видалила з читалки.

2. "Салон в Вюртемберге" Паскаль Кіньяр.
Нічого не пам'ятаю, крім того, що просто не змогла. Занадто навантажено, масивно, важко. При чому взялася я за нього після "Вілли Амалія", однієї з моїх улюблених книг евер, про жінку, яка кинула все і почала нове життя сильно після 40-ка. Можливо, до Кіньяра я колись таки повернуся, але точно не до цієї історії.

3. "Лжец" Стівен Фрай.
Ну це ж Фрай, має бути класно і весело! Андрію сподобалось в кінці кінців. Але я пробувала і читати, і слухати - і геть воно повз мене. Не мої герої, не мої ситуації, навіть мова не моя, хоча я ще той фанат британського гумору. Дживс і Вустер - один з найкрутіших серіалів евер. Але ж не Фрай його написав( Знову ж таки, хочеться повернутись колись, коли перестану ображатись на Фрая за те, що не зайшов. Можливо, почну з якоїсь іншої історії.

4. "Вы конечно шутите, мистер Фейнман"Річард Фейнман.
Хтось мені її захоплено порадив, і я повірила. Нобелівський лауреат з фізики, один з творців атомної бомби і, якщо вірити численним рецензіям, невиправний оптиміст і дослідник всього, до чого можна дотягнутися. Казали, буде дуже смішно і мотивуюче водночас. Але шось я не зацінила. Це було давно не пам'ятаю, як воно читалось, але пам'ятаю, що було нудно і складно. Сьогоднішня я любить і біографії, і науку. Але братися за цю вдруге все одно страшно.

5. "Все о муми-троллях" Туве Янсон.
Прям відчуваю, як в мене полетіли помідорки. Колись дуже давно мені подарували цю здоровенну книжку на 900 сторінок. Тоді мені влом було читати її на руках, та і вдома я не дуже люблю сідати в затишне крісло з ковдрою, чаєм і масивним томом. Тим більше, поліграфія, чесно, кажучи, підкачала. Так що комусь я цю книжку впарила. А коли подумала, що треба знайти, дочитать і сфотографувати, не змогла згадати кому.

Я чесно дала їй шанс: скачала окремими історіями на кіндл і аудіо в телефон. Здебільшого слухала. І - ніякого захвату. Ніякого захоплення. Надто вони мені дурні, ті мумі-тролі, тягнуть все додому, розростаються, губляться, ніколи особливо не сумують. Залишалося прочитати чи послухати ще три не дуже довгі історії, але після чергової спроби я остаточно здалася і все повидаляла. Окей, тролі, я знаю що ви є і трохи орієнтуюсь у вашому світі снусмумриків й іншої нежиті, але більше не хочу і від однієї згадки трохи смикаюсь.


Я збираюсь продовжити, вважайте це новорічною резолюцією. Продовжии забивати і закривати книги, які мені геть не заходять. У світі занадто багато того, що може мені сподобатись, щоб витрачати час, на те, що не зайшло з першого разу.

Як часто ви недочитуєте? Які книги вас розчаровували? Що ви відчуваєте, коли не закінчуєте книгу до кінця?