#сам_собі_букчелендж Vol2: англійська магія і мистецтво війни

В рамках букчеленджа я підписалась на купу блогів про книжки (ну як купу, їх і так українських добре якщо десяток набереться. якщо цікаво, поділюся списком) і тепер в мене ще більше розігрався апетит. А Oksana пообіцяла підкинути кілька паперових нонфікшенів. Дєржитє мєня сємєро! Ми поки що і так випереджаємо графік.

3. «Джонатан Стрендж и мистер Норрелл» Сюзанна Кларк (кіндл, російською, художня)

Ніл Гейман назвав цю книжку «безсумнівно, найкращим англійським фантастичним романом за останні 70 років», але я про це дізналася вже прочитавши її, інакше взялася б раніше. До речі, була здивована, що вона відносно нова — 2004 року, і що зібрала купу нагород.

Здається, спочатку я вирішила подивитись серіал. Але серіал мені чомусь на зайшов, надто там все було похмуро: ворони, англійська мряка, кінець ХІХ століття, чоловіки в перуках, я етого не люблю. Але десь в той же час книжка потрапила в мій список хотілок, і коли в грі на лайвлібі треба було почитати щось про Британію, я вирішила, що 900 сторінок мене не лякають і взялась за чергову целгину *тут я ніжно обіймаю свій кіндл в рожевій обкладинці*.

Це історія про двох чаклунів, які вирішили відродити магію в Англію. Виявляється, ще якихось 300 років тому (від кінця ХІХ століття) магія була престижною професією, країною правив чаклун, а ельфи виконували бажання непростих смертних. І взагалі можна було ходить гулять в Країну Фей. Тепер же товариство чаклунів досліджує це мистецтво тільки в теорії. Доки не зявляються Джонатан Стрендж і Гілберт Норрел і не стають на службу країні, допомогаючи у війні проти Наполеона. А ельфи, як виявилося, ще ті мудаки.

Думаю, Сюзанна Кларк добряче так запарилась, виписуючи дрібниці побуду тих часів, тому що по стилістиці все дуже круто. Але емоційно мене ніяк не зачепило. Я дуже люблю казки, але не такі темні і не такі дотошні.

4. «Мистецтво війни» Сунь-дзи(паперова, українською, нон-фікшн, тобто бінго)

Сунь-дзи сказав: «Війна — це мистецтво брехні.»А перекладач потім сказав: «…твір філософсько-стратегічний. Якщо ми докладемо зусиль, то потрапимо в певне поле мислення». 

Такі книжки не ковтають за день, навіть якщо власне давньокитайський трактат займає лише 50 сторінок. Він класно перекладений, принаймні, так виглядає, і якщо прочитати його вдумливо, потім можна красиво вставляти цитати у розмовах і виглядати страшно розумним. Особливо заходить у розмовах про війну і бізнес, який, так каже перекладач, теж війна.
Мене тут звинуватили у спойлерах на попередньому випуску букчеленджа, тому я не буду розповідати про найцікавіше. Просто скажу, що цікаве там є і кожен знайде щось своє, хоч і написано воно у дещо специфічній формі.

«Отож, коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами сторони. … Спочатку поводься як цнотливиця — і супостат дасть слабину, розкриється, відтак будь моторним, як заєць, що втікає, — й недругові забракне часу боронитися»

Друга частина — це коментарі й інтерпритація від перекладача, з яких добрих 25% займають цитати з першої частини. Не скажу, що вона багато чого для мене пояснила. Хіба я дізналася значення слова «сугестивність» (не з книжки, погуглила: здатність сприймати психічний вплив з боку інших). Тобто, книжка прочитана не даремно.