#сам_собі_букчелендж Vol 4: нобелівский лауреат, п'єса і наукові суперечки

Якщо продовжувати в такому ж темпі, по 2 книжки на тиждень, за рік я встигну прочитати 100 і тоді це буде справжній челендж. Але заявлена була половина нонфікшенів, паперових і українською, а з цим я поки відстаю, тому почекаємо заявляти нові висоти.

6. «Не отпускай меня» Кадзуо Исигуро

(кіндл, російською, художня)

Я вже читала «Остаток дня» і він залишив мене байдужою. Але Нобелівську премію ж не за просто так дають, тому я вибрала книжку, за якою потім подивлюсь фільм з Кірою Найтлі.
Кеті Ш згадує своє дитинство у школі інтернаті для дуже специфічних дітей, своїх друзів і своє розуміння того, на скільки вони не такі як всі. Не буду спойлерить, чим саме, але це зрозуміло майже з самого початку.

Для мене це книжка про приреченість і її прийняття. Якби це був голівудський блокбастер, ці діти б повставли і боролися за рівні права. Але це не блокбастер, це сумна британська драма про contra spem spero. Іще здається трохи про любов. Але я цього чомусь так і не прочитала.

7. «В интернете кто-то неправ! Научные исследования спорных вопросов» Ася Казанцева

 (кіндл, російською, нонфікшн)

Свого часу ця книжка і її авторка шуміли дуже голосно, особливо коли вийшов український переклад (нє, я за українські книжки, але російських авторів мені цікавіше читати російською, сорян). Написано «вєсєло і просто», ніби текст у фейсбучку. Хоча медична частина, як і обіцяно, трохи складна для розуміння небіологами, але мені це не дуже заважало і я просто кайфувала від інформації.

Дізналась купу всього цікавого, наприклад, чому треба робити щеплення, гмо не шкідливі, а пропаганда не зробить всіх геями, про те, як ми схильні бачити причинно-наслідковий звязок там, де його немає (відчула себе трохи голубом), про гомеопатичне самогубство (драматично і безпечно для здоров”я. згадала, як років в 15 мене годували цими цукровими кульками), про мавп, які вміють говорити, про користь вегетаріанства (внєзапно) і шкоду органічних ферм (ще більш внєзапно). Але найбільше мені сподобалось як це все оформлено з посиланнями на першоджерела. Без списку літератури могла б і не повірити. Звісно, я його не перевіряла, але гріло душу, що він є.

«Если вы не согласны с большинством, необходими говорить об этом вслух. Даже если вы неправы, все равно это поможет окружающим начинать принимать собственные решения.»

8. «Забыть Герострата» Григорий Горин 

(кіндл, російською, художня)

Давно не читала п’єс, а зря. Там все супер концентровано, так щоб можна було прожити життя в діалогах за дві години постановки, а не розтягувати на 500 сторінок і кілька довгих зимових вечорів. Тілький лишається що виписувать смачнючі цитати.

«Герострата» я прочитала не просто так, а тому що мене позвали в Театр За Забором. При чому не на виставу, а на репетицію Комедия с антрактом “Забудьте Герострата”!. Шоб я подивилась своїм нічого не тямлячим в театрі оком, ахрінєла і розказала вам навіщо туди сходить. Ахрінєвать я почала ще на етапі читання п’єси. А на репетиції обіцяли показати весь спектр маніпуляцій людськими емоціями. Кааайф)