Випуск газів через мікробну нірвану та інші дивовижні факти про найцікавіший орган нашого тіла

Чомусь більшість моїх розмов сьогодні зводиться до теми їжі: де поїсти, що поїсти, з ким поїсти (дома, овочі з м’ясом, самому і без телевізора). І хоча вже ніхто не згадує про “вау, ти так схудла”, мені майже завжди є що відповісти на “блін, я їм булки” і “щось животик болить”. Тому що найкрутіша книжка за останні півроку — “Внутрішня історія. Кишечник — найцікавіший орган нашого тіла” Джулії Ендрюс.

Я обожнюю медичний майже весь науч-поп (крім російського, він розчаровує). Особливо книжки про мозок. Але про мозок книжок багато, там все складно і все вирішують гормони. А про кишечник ніхто нічого не знає, бо це якось не дуже приємно і навіть не дуже пристойно. Там теж все складно, а рулять бактерії. Мене в цій книжці стільки всього вразило, що нема сил мовчати.

Наприклад про те, що ми неправильно сидимо на унітазі (в ідеалі сидіти над діркою, як в Азії. На крайняк — поставити ноги на стілец, як на малюнку), про те що шлунок набагато вище, ніж мені завжди здавалося (починається трохи нижче лівого соска і закінчується під правою реберною дугою), що ми перетравлюємо їжу на площі, що в сто разів більша за нашу шкіру і це тільки для початку.

Антидепресант і сейфгард в одній краплі

Це про слину, яка, виявляється, профільтрована кров. У ній міститься знеболювальне, яке за дією може бути сильнішим, ніж морфін — опорфін. Його там дуже небагато, бо “наша слина не хоче, щоб ми постійно ловили кайф”. Через це, наприклад, хворе горло попускає після їжі або жуйки, бо виділяється багато слини. Більше того, дослідження припускають, що опорфін може працювати як антидепресант. Може тому ми заїдаємо стрес?

А ще в слині є речовина, яка знищує погані бактерії. А під час сну вона майже не виробляється (тому що інакше ми б заливали подушку і прокидались в калюжці). Так от, поки ми спимо, бактерії в роті плодяться як дурні.

Чищення зубів до і після сну — розумне рішення. Так кількість бактерій у ротовій порожнині ввечері зменшується і вночі їх спільнота розвивається не так швидко. Уранці зубною щіткою людина позбувається наслідків нічного гуляння бактерій.”

Як бачите, переклад не ахті, іноді мене це навіть вибішувало. Більше того, іноді я ніхріна не розуміла (хоча тут, думаю, справа не в перекладі). Просто одні факти взривали мені мозок, а інші залишали байдужою. Але книжка все одно варта читання. Їдемо далі.

Цукор і жир

Цукор — це єдина речовина, яку наше тіло може використовувати для виробництва жиру, витрачаючи на це мінімум зусиль. Тіло любить цукор, тому що для його перетравлення не треба напрягатись і він швидко перетворюється в енергію. А якщо ви цю енергію не використаєте — в жир, якого потім дуже складно позбутися.

Ми можемо обурюватись через те що наше “сальце” не зникає відразу ж, але тіло не розуміє цього гніву, адже його клітини обожнюють жир.

Проблема цукру не тільки в жирі, але і у втомі. Після раптового підсолодження тілу складніше повернутися до здорового балансу. Воно виробляє багато гормонів, зокрема інсуліну, і коли ефект спадає, людина швидше втомлюється. Тому, наприклад, з’ївши стейк (який буде тільки в шлунку шість годин ковбаситься), ти хочеш закинуться зверху десертиком. Організму влом чекати, коли підніметься рівень цукру, хочеться дози райт хіар райт нау.

Глютен

Безглютеновий завжди було для мене страшним словом в одному ряду з чіа, годжі і кіноа. Як виявилося, глютен — це суміш білка, який отримують із деяких зернових, наприклад, з пшениці. По великому рахунку, це крохмал, але от вам цитата про його природу.

“Рослина хоче розмножуватись, а ми з такою легкістю їмо її нащадків. Замість того щоб улаштовувати нам сцену, рослини не довго думаючи отруюють своє насіння. Усе це набагато менш драматично, ніж звучить, адже кілька зерен пшениці не зроблять великої погоди для обох сторін.[ … ]Чим чіткіше рослина відчуває небезпеку, тим більше шкідливих речовин опиняється в насінні. Пшениця так сильно хвилюється, бо її насіння має дуже мале вікно між зростанням і розмноженням. […] Глютен негативно впливає на важливий травний фермент в організмі комахи. Тому нахабному коникові, ймовірно, буде тяжко перетравити паростки пшениці, якщо він зризе забагато. Вчасно спинившись він зробить послугу і собі, і рослині.”

Генетичне несприйняття глютену (целіакію) має тільки один відсоток людей. Чутливість до нього значно більш поширена. В будь-якому випадку, якщо ви будете їсти менше булок, організм скаже дякую.

Внутрішня прибиральниця

Наш кишечник дуже любить бути чистим. Коли процес травлення закінчується, приходить така собі “прибиральниця” і вимітає зі шлунка і тонкої кишки все зайве. Коли вона вмикає пилосос, ми чуємо бурчання в животі. І це ок. Треба випити водички, щоб їй було чим намочить швабру, трохи почекати і тільки потім їсти.

“Якщо ви постійно чимось перекушуєте, ви не залишаєте своїй внутрішній прибиральниці часу на роботу. Дієтологи рекоменудють робити п’ятигодинну перерву між прийомами їжі, хоча не доведено що це має бути саме 5 годин. Той хто добре пережовує їжу полегшує роботу своїй прибиральниці й іноді може почути коли слід знову поїсти.

П’ять годин — це ту мач, як на мене. Моя дієтолог радила 2,5–4 години як оптимальну перерву і теж застерігала від перекусів, навіть здорових, кожну годину.

Знайомтесь, Асцидія

У цієї морської тваринки є мозок. Завдяки йому вона орієнутється в океані, шукає місце де б приліпитись, щоб там була комфортна темература і достатньо їжі. А знайшовиши такий камінець, першим ділом з’їдає свій мозок, бо він їй більше не потрібен.

“Єдина причина через яку слід мати мозок — це рух” — Даніель Вольперт.

В книжці ще багато чого цікавого про зв’язок травлення і мозку. Наприклад, сигнали з кишечника йдуть в ділянки мозку, які відповідають за відчуття власного “я”, обробку емоцій, мораль, страх память та мотивацію. Це на стільки масштабно, що навіть страшно усвідомити. Те, що ви їсте не просто впливає на самопочуття, кава і круасан (і бактерії, про них нижче) буквально роблять вас тими, хто ви є.

І ще одне, 95% серотоніну продукується в кишечнику.

Світ всередині нас

Всередині нас — ще одна планета. Мікрофлора нашого кишечника важить до 2 кг. Це 100 трильйонів бактерій, які насправді ніяка не флора, але і не зовсім фауна. Найправильнішим буде сказати “мікробіота”, тобто маленьке життя.

Проблема в тому, що бактерії мають поганий імідж. З тих пір як 140 років тому виявили, що саме вони викликають туберкульоз, вважалося що їх треба знищувати всіх і всюди. Тепер трохи попустило. Ми знаємо, що більшість видів бактерій не шкідливі, а навіть корисні. Про йогурт же всі чули? Таке з молоком роблять саме бактерії. Це не значить, що можна не мити руки, навіть навпаки.

“Чистота не означає, що слід позбуватися усіх бактерій. чистота — це здоровий баланс корисних бактерій і меншої кількості поганих”

Бактерії можуть робити нас товстими або худими, радісними і сумними, спокійними і нервовими і ще купу всяких речей.

Депресія з котячих какашок

Найбільше мене вразив розділ про токсоплазму. Це такі паразити, які розмножуються у кишечнику котів. Кіт — їхній хазяїн, а всі інші тварини протягом короткого проміжку часу слугують токсоплазмам як таксі до наступного кота.

Довгий час здавалося, що ці паразити не мають серйозного впливу на людей, крім вагітних жінок і ненароджених дітей. Поки доктор Джоанн Вебстер не провели такий експеремент з щурами. Вона поставила їм в ящик кілька контейнерів: з водою, з щурячою сечею, котячою і собачою. Здорові щури до ящика номер три не підходили і близько, тому що цей запах асоціюється в них з загрозою смерті. Але заражені токсоплазмою бігли до нього аж бігом.

Неймовірно розумний переворот паразитів. Вони привели щурів у лапи свого основного хазяїна — кота. Та що там у лапи — прямісінько до рота.

Потім дослідження провели на людях, що були учасниками ДТП. Науковці хотіли знати: чи більше носіїв токсоплазм серед невдалих маневрувальників на дорозі, ніж серед решти суспільства? Відповідь: так. Імовірність потрапити в ДТП у носіїв токсоплазми вища, ніж у решти, особливо якщо інфекція в активній фазі.

Гірше того, у разі зараження токсоплазмами імунна система активує фермент IDO (складна якась хрєнь), щоб захистити нас від паразитів. Загарбники зїдають цю речовину і впадають у фазу сну. На жаль, цей матеріал також є компонентом серотоніну. Якщо паразити жруть весь IDO, ми хандрим.

І ще токсоплазми, потрапляючи до нас через кишечник, можуть тусить в мозку і пошкоджувати нюховий центр, мигдалеподібне тіло, яке відіграє важливу роль у виникненні страху, або в ділянці мозку за лобом, яка відповідає за створення можливостей (всі якби, які ви можете собі уявити). І всі ці штуки можуть працювати неправильно.

Токсоплазми можуть впливати на нас більше, ніж вважалося декілька років тому. І тепер у них почалася нова ера. Ера, у якій навіть незграбний шматок котячих фекалій може показати, що визначає наше життя.

Пребіотики і обіцяна нірвана

Пребіотики — це речовини, які сприяють розвитку хороших бактерій, першим ділом — клітковина. Вона є у цільнозерновому хлібі і кашах, але найбільше — у лілійних (цибуля-порей, спаржа) і складноцвітних (цикорій, топінамбур, артишоки) рослин. Це мене трохи засмутило, бо спаржа цього літа в сільпо продавалась за 100 грн/пучок, про артишоки взагалі мовчу. Але багато клітковини є також в стійкому крохмалі. Він утворюються коли картоплю чи рис варять, а потім охолоджують. Так шо виявляється, суші — корисніші за різото (кеп?), а картопляний салат (німчці таке люблюять, а авторка — німкеня) — за тепле пюре. Внєзапно.

Але якщо ви зараз не їсте багато клітковини (в макаронах і хлібі її понти), не слід раптово починати кілограмами їсти саржу.

Це переповнить виснажену бактеріальну спільноту: вони позлітають з котушок та поїдять усе в ейфорії. Наслідок — випуск газів у нірвані.

До речі, сам по собі випуск газів — здорова звичка. Не стримуйтесь. Тим більше, вони не обов’язково будуть “пахнути”.

Той хто ніколи не випускає газів, змушує свої кишкові бактерії голодувати і є поганим бактеріальним хазяїном.

Ех, я би хотіла всю книжку сюди переписати, але краще прочитайте самі.

Найголовніша ідея наостанок: наше тіло розумне. Воно завжди знає як краще і якщо ми уважно будемо його слухати і не пхатимемо в нього (ні в шлунок, ні в голову) те, чого ми насправді не хочемо, ми будемо набагато здоровіші.

Амінь.

А нє, ще одне:

Не слід намагатися спробувати, але наші фекалії завжди дещо солонуваті.