Міс Марпл рулить
33. «Тринадцать загадочных случаев» — Агата крісті (художня, кіндл, російською)
Нє, ну маю ж я колись розслаблятись. Книжка висіла в хотілках давно, після якогось ігрового рандому, але я ж серйозна баришня, а всі ці ваші детективи розважальні - це фу. А потім про Крісті написав Семків, і мені стало навіть трохи соромно, що не знайома з місс Марпл. І взагалі трохи схарилась, тому хотілось чогось, що б легко читалося, і де був би герой, який все розрулює і ніколи не помиляється. Оскільки Макса Фрая я читаю дозовано і бережу для особливих випадків, Агата Крісті цілком згодиться у якосьті альтернативного і теж безпрограшного вибору.
«Тринадцать загадочных случаев» — це збірка детективних оповідань. Оскільки у часи міс Марпл не було телевізора і фейсбука, її друзям доводиться розважати себе розмовами (страшні темні часи). І щось їм приспічило позгадувати всілякі дивні історії. Наприклад, вбивства, або нещасні випадки, які виявились вбивствами, або вбивства замасковані під самогубства, а також афери, крадіжки і так далі. Правила прості: той, хто розповідає історію знає розгадку, всі інші - повинні до неї додуматись. Ніхто крім місс Марпл жодного разу не впорався. А вона робила це щоразу дуже тактовно і скромно. На диво, вона не встигла мене вибісити, бо при всіх своїх холмсівських дедуктивних здібностях, у неї геть немає холмсівської зверхньості. І взагалі, така вся скромна і говорить мало. Страшно мила бабуська з багатим життєвим досвідом спостерігання за людьми в сільській місцевості.
У таких коротких історіях завжди хочеться встигнути розгадати загадку самому, перш ніж розкажуть, як було насправді. В мене вийшло аж один раз — і це перемога. Більшістю розгадок Марпл завдячує своєму різноманітному особистому досвіду, яким навряд чи зможе похвалитись хтось, крім Крісті. На все у неї знайдуться асоціації.
А так загалом дуже мило, і дуже якісно зроблено. Семків писав, що Крісті сприймала детективи як роботу, а не тільки спосіб самовираження. А роботу вона звикла робити добре: сюжети продумані, без проколів і недомовок. Почитаю ще, коли буде дуже влом напружуватись, а свіжого Фрая все ще хотітиметься поберегти до ще гірших часів.
Нє, ну маю ж я колись розслаблятись. Книжка висіла в хотілках давно, після якогось ігрового рандому, але я ж серйозна баришня, а всі ці ваші детективи розважальні - це фу. А потім про Крісті написав Семків, і мені стало навіть трохи соромно, що не знайома з місс Марпл. І взагалі трохи схарилась, тому хотілось чогось, що б легко читалося, і де був би герой, який все розрулює і ніколи не помиляється. Оскільки Макса Фрая я читаю дозовано і бережу для особливих випадків, Агата Крісті цілком згодиться у якосьті альтернативного і теж безпрограшного вибору.
«Тринадцать загадочных случаев» — це збірка детективних оповідань. Оскільки у часи міс Марпл не було телевізора і фейсбука, її друзям доводиться розважати себе розмовами (страшні темні часи). І щось їм приспічило позгадувати всілякі дивні історії. Наприклад, вбивства, або нещасні випадки, які виявились вбивствами, або вбивства замасковані під самогубства, а також афери, крадіжки і так далі. Правила прості: той, хто розповідає історію знає розгадку, всі інші - повинні до неї додуматись. Ніхто крім місс Марпл жодного разу не впорався. А вона робила це щоразу дуже тактовно і скромно. На диво, вона не встигла мене вибісити, бо при всіх своїх холмсівських дедуктивних здібностях, у неї геть немає холмсівської зверхньості. І взагалі, така вся скромна і говорить мало. Страшно мила бабуська з багатим життєвим досвідом спостерігання за людьми в сільській місцевості.
А так загалом дуже мило, і дуже якісно зроблено. Семків писав, що Крісті сприймала детективи як роботу, а не тільки спосіб самовираження. А роботу вона звикла робити добре: сюжети продумані, без проколів і недомовок. Почитаю ще, коли буде дуже влом напружуватись, а свіжого Фрая все ще хотітиметься поберегти до ще гірших часів.
Коментарі
Дописати коментар